Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю

2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Крім того, зміст поняття "комерційна таємниця" розкривається також у ст. 36 "Неправомірне збирання, розголошення й використання відомостей, що є комерційною таємницею" Господарського Кодексу України.

Відповідно до даної статті комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, керуванням, фінансовою й іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

Цивільний Кодекс України (ст. 420) і Господарський Кодекс України (ст. 155) відносять комерційну таємницю до об'єктів прав інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, з вищесказаного можна виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної таємниці:

• вона не є державною таємницею;
• має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;
• її розголошення може заподіяти підприємству істотний матеріальний збиток;
• на підприємстві діє адекватна система заходів по її захисту.

2. Порядок юридичного закріплення права підприємства на комерційну таємницю і її захист
Перш, ніж скористатися своїми правами на комерційну таємницю, підприємство повинне юридично грамотно оформити їх.
Із цією метою вносяться відповідні положення в установчі документи:

• установчий договір;
• статут (положення).

А також у ряд внутрішніх регламентуючих документів:

• колективний договір;
• правила внутрішнього трудового розпорядку.

На підставі цих основних документів підприємством розробляються інші внутрішні документи, у яких конкретизуються питання комерційної таємниці і її захисту, наприклад:

Нижче наведені основні положення, які повинні міститися в установчих й основних регламентуючих документах.

Установчий договір

У даному документі, з посиланнями на ст. 505, ст. 506 Цивільного Кодексу України, ст. 36, ст. 135, ст. 155, ст. 162 Господарського Кодексу України, необхідно сформулювати положення про те, що підприємство має право класифікувати належну йому інформацію як комерційну таємницю, визначати її склад, обсяг і порядок захисту. А також указати на зобов'язання підприємства по захисту конфіденційної інформації, пов'язаної з його господарською діяльністю.

Крім того, необхідно визначити, ким установлюється порядок захисту конфіденційної інформації. Як правило, ці функції виконує власник або керівник підприємства. А також, якою посадовою особою здійснюється контроль за дотриманням установленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці.

В установчому договорі доцільно також зафіксувати право підприємства не виконувати вимоги посадових осіб контролюючих і правоохоронних органів, а також інших органів державного управління при відсутності в них законних повноважень на ознайомлення з такою категорією інформації.

Іноді внесок у статутний капітал одного з учасників є об'єктом інтелектуальної власності, розцінюваним ним як комерційна таємниця. У цих випадках в установчому договорі потрібно визначити порядок доступу до цієї інформації інших засновників.

Статут підприємства

Основні положення щодо комерційної таємниці, які містяться в установчому договорі необхідно вказати й у розділі статуту "Права й обов'язки підприємства".

Колективний договір

Роль колективного договору в умовах ринкової економіки не тільки не зменшується, а й навпаки, зростає. Заходи щодо захисту комерційної таємниці забезпечують безпеку й стабільність функціонування підприємства в цілому, тому в них повинні бути зацікавлені всі члени трудового колективу.

Відповідно до Закону України "Про колективні договори й угоди" № 3356 від 1 липня 1993 р. колективні договори укладаються на всіх підприємствах, що використовують найману працю. Суб'єктами договору є власник підприємства або уповноважений ним орган і трудовий колектив.

Укладанню колективного договору, угоди передують колективні переговори, у ході яких сторони зобов'язані представити необхідну інформацію щодо його змісту. При цьому у відповідності зі ст. 10 Закону України "Про колективні договори й угоди" учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею й підписують відповідні зобов'язання.

У цей документ необхідно включити положення, що передбачають взаємні зобов'язання адміністрації й колективу підприємства по захисту комерційної таємниці. Наприклад: "З метою запобігання витоку інформації, яка є комерційною таємницею, що може нанести підприємству значний матеріальний збиток, адміністрація зобов'язується впровадити систему заходів щодо її захисту. Члени трудового колективу підприємства, у свою чергу, зобов'язуються виконувати встановлений на підприємстві порядок захисту комерційної таємниці".
У договорі доцільно також сформулювати зобов'язання адміністрації проводити періодично заняття зі співробітниками, допущеними до конфіденційної інформації, забезпечувати їх необхідними методичними матеріалами з питань захисту комерційної таємниці.

У договорі можна визначити відповідальність співробітників за порушення порядку роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю. Наприклад: позбавлення премій, відсторонення від роботи з такою інформацією, перенесення часу чергової відпустки, притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої ст. 147 КЗпП України й т.п.

На практиці процес прийняття колективного договору, що містить положення про захист комерційної таємниці проходить не завжди гладко, особливо в наукових колективах. Тому його обговоренню й укладанню повинна передувати велика робота по роз'ясненню важливості захисту комерційної таємниці для всіх членів трудового колективу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку

У Правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації й співробітників підприємства з питань захисту комерційної таємниці.

Наприклад, обов'язки адміністрації можуть бути сформульовані в таким чином:

• при прийомі або переведенні на роботу, пов'язану з комерційною таємницею, інструктувати працівників з питань дотримання встановленого порядку її захисту;
• згоду співробітника на допуск до комерційної таємниці оформляти підпискою про її нерозголошення;
• створити необхідні умови для виконання співробітниками встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;
• впровадити комплекс організаційних, економічних, інженерно-технічних і виховно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження витоку конфіденційної комерційної інформації;
• включати в посадові інструкції співробітників, що мають допуск до комерційної таємниці вимоги про її нерозголошення;
• контролювати виконання співробітниками підприємства встановленого порядку захисту комерційної таємниці;
• залучати до дисциплінарної відповідальності порушників порядку захисту комерційної таємниці, у відповідності зі ст. 147 КЗпП України.

Обов'язки співробітників можна викласти в наступній редакції:

• строго дотримуватися вимог установленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;
• дбайливо ставитися до носіїв інформації, що містять комерційну таємницю (документам, рукописам, кресленням, дискетам, і т.п.)

Склад й обсяг відомостей, які складають комерційну таємницю, спосіб їхнього захисту встановлюються підприємством самостійно відповідно до чинного законодавства.

При виділенні такої інформації необхідно враховувати ряд обмежень, що вводяться окремими законодавчими й нормативними актами.

Зокрема, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 р. "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" до комерційної таємниці не можуть бути віднесені:

• установчі й інші документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю або її окремими видами;
• інформація за всіма формами державної звітності;
• відомості, необхідні для перевірки вирахування й сплати податків й інших обов'язкових платежів;
• відомості про чисельність і склад працюючій, їхній заробітній платі в цілому, по професіях і за посадами, а також інформація про наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків й обов'язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, порушеннях техніки безпеки, реалізації продукції, що наносить шкоду здоров'ю, а також інших порушеннях законодавства України й розмірах заподіяного при цьому збитку;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях й інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, які відповідно до діючого законодавства підлягають оголошенню.

Крім того, відповідно до закону "Про інформацію" № 2657 від 02.10.92 р. не може встановлюватися режим обмеженого доступу до інформації, що є загальновідомою й загальнодоступною на законних підставах.

Не можуть також бути оголошені комерційною таємницею винаходи, раціоналізаторські пропозиції й інша інформація, захищена патентом або авторським посвідченням. Захист цієї інформації регулюється законами України "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі" № 3687 від 15.12.93 р., та "Про охорону прав на промислові зразки" № 3688 від 15.12.93 р.

Віднесення інформації до категорії комерційної таємниці диктується, насамперед, необхідністю захисту економічних інтересів підприємства в умовах ринкової конкуренції, особливо, коли вона носить недобросовісний характер.

Тому, приступаючи до етапу визначення відомостей, які складають комерційну таємницю, необхідно визначити і проаналізувати можливі зацікавленості конкурентів. Найчастіше вони зводяться до одержання інформації про:

• фінансове становище підприємства;
• прогнози його розвитку в майбутньому;
• умови контрактів й угод;
• технологічнї й технічні специфікації перспективної продукції, що випускається;
• маркетинг й стратегію цін;
• систему безпеки підприємства.

В організаційному плані роботу з визначення відомостей, які складають комерційну таємницю можна розділити на три етапи.

Перший етап передбачає видання наказу про визначення відомостей, які складають комерційну таємницю.

У ньому передбачаються:

• створення постійно діючої комісії з комерційної таємниці;
• визначення категорій персоналу, якому надається право попередньої класифікації інформації як комерційної таємниці (інженерно-технічний, наукові співробітники, менеджери, маркетологи, економісти, юристи й т.п.);
• порядок документування роботи з визначення відомостей, які складають комерційну таємницю;
• строки підготовки переліку відомостей, які складають комерційну таємницю і його подання для затвердження керівництвом.

Як правило, пропозиції про включення відомостей у розряд комерційної таємниці вносяться керівниками структурних підрозділів у вигляді доповідних, службових записок і т.п.

З метою забезпечення єдиного підходу до відбору відомостей, які складають комерційну таємницю, на підприємстві може бути розроблена відповідна методика.

На другому етапі постійно діюча комісія повинна проаналізувати можливі збитки від витоку виділених на першому етапі відомостей.
Третій етап зводиться до формування переліку відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства й введенню його в дію.

Структура такого переліку може бути наступна:

• виробництво;
• управління;
• плани;
• наради;
• фінанси;
• стан ринку;
• партнери;
• контракти;
• ціни;
• науково-технічні досягнення;
• система безпеки підприємства.

Підготовлений постійною-діючою комісією перелік відомостей, які складають комерційну таємницю представляється на затвердження керівництву підприємства й після його затвердження вводиться в дію відповідним наказом. З даним наказом повинні бути ознайомлені під розпис всі співробітники, допущені до роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю.

Перелік відомостей, які складають комерційну таємницю повинен періодично коректуватися. Відомості, що втратили своє значення повинні виключатися, а вноситися ті, які мають потребу в захисті.

По оцінках українських і закордонних фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, у переважній більшості випадків, носять свідомий характер. Вони можуть бути обумовлені, наприклад, бажанням помститися за несправедливість із боку керівництва, корисливими мотивами.

Тому для підприємства дуже важливо зафіксувати індивідуальну відповідальність співробітників за довірену їм комерційну таємницю. Здійснюється це шляхом оформлення допуску до комерційної таємниці при прийомі на роботу або переведенні на відповідну посаду.

Усвідомлення співробітником можливості покарання за розголошення комерційної таємниці відіграє важливу роль у профілактиці, її витоку.

В основу системи допуску можуть бути покладені відповідні положення Закону "Про державну таємницю" N 3855 від 21 січня 1994 року, адаптовані до завдань захисти комерційної таємниці.

Нижче наводяться визначення допуску й доступу до державної таємниці, сформульовані в ст. 1 "Визначення термінів" зазначеного Закону:

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
доступ до державної таємниці - надання уповноваженою посадовою особою дозволу громадянинові на ознайомлення з конкретною секретною інформацією й здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Таким чином, під допуском до комерційної таємниці треба розуміти письмове розпорядження керівника підприємства, що дає конкретному співробітнику право на ознайомлення або роботу з інформацією, яка становить комерційну таємницю.

Відомості, які складають комерційну таємницю, можуть бути диференційовані підприємством за ступенем важливості, із присвоєнням відповідного грифу. Наприклад:

• комерційна таємниця - конфіденційно (КТ-К);
• комерційна таємниця - строго конфіденційно (КТ-СК);
• комерційна таємниця - особливої важливості (КТ-ОВ).

У цьому випадку в допуску необхідно вказувати рівень конфіденційної інформації, з якою може знайомитись або працювати співробітник.

Надання допуску передбачає:

• визначення потреби співробітника в конфіденційній інформації, при виконанні ним службових обов'язків;
• перевірку співробітника у зв'язку з допуском до комерційної таємниці;
• ознайомлення співробітника з мірою відповідальності за порушення законодавства про незаконний збір, використання або розголошення комерційної таємниці;
• оформлення письмового зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці, яка буде йому довірена.

При перевірці співробітника на допуск необхідно враховувати:
>

• досягнення ним дієздатного віку 18 років;
• наявність судимості за злочини, які пов'язані, насамперед, з розголошенням державної або комерційної таємниці, а також у фінансово-господарській сфері;
• наявність психічних захворювань, схильність до вживання алкоголю й наркотиків;
• факти надання в процесі підготовки матеріалів для оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
• наявність підозрілих зв'язків із співробітниками конкуруючих фірм.

Комплекс використовуваних підприємством перевірочних заходів не повинен порушувати прав і свобод громадянина.
З метою визначення правдивості надаваних співробітником або кандидатом на роботу відомостей все частіше застосовуються тестові методики й поліграфи. Останні демонструють гарні результати й для їхнього застосування немає перешкод у чинному законодавстві України. Перевірка на поліграфі повинна провадитися за згодою співробітника, а її результати повинні бути доведені до його відома.
Згода співробітника прийняти на себе зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці оформляється письмовим зобов'язанням про її нерозголошення.

У той же час, співробітник, що має допуск може бути позбавлений його у зв'язку із грубими порушеннями встановленого порядку захисту комерційної таємниці, на підставі обставин, що відкрилися і які були приховані ним раніше при оформленні допуску, а також у зв'язку з переведенням на іншу роботу, де такий допуск не потрібен.

У випадку звільнення співробітника, допущеного до комерційної таємниці, від нього відбирається попередження - зобов'язання про нерозголошення комерційних секретів підприємства, які стали йому відомі в процесі роботи.

Ціль відбору такого попередження - зобов'язання - профілактика розголошення співробітником, що звільняється, секретної комерційної інформації й створення юридичних підстав для відшкодування збитків у випадку розголошення ним таких відомостей.

Під доступом до комерційної таємниці мається на увазі дозвіл уповноваженої посадової особи на ознайомлення з конкретною конфіденційною інформацією співробітника, який має до неї допуск.


Кримінальна відповідальність передбачена ст. 231 та ст. 232 Кримінального Кодексу України:
.....................................................
Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю
"Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років."
...................................................
Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці
"Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк."

У відповідності зі ст. 420 ЦК України, комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності.
Ст. 506 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю відносить:
1) право на використання комерційної таємниці;
2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збору або використанню комерційної таємниці;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, що правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Збиток, нанесений підприємству внаслідок порушення його прав на комерційну таємницю, відшкодовується винною особою, у відповідності зі ст. 1166 "Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду" ЦК України, у повному обсязі.
Моральний збиток від тих же дій або бездіяльності відшкодовується незалежно від матеріального збитку (ст. 23 "Відшкодування моральної шкоди" ЦК України).
При визначенні збитків від порушення прав на комерційну таємницю враховуються не тільки прямі збитки, але й упущена вигода (ст. 22 "Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди").
Доцільно підкреслити, що ст. 1174 ЦК України встановлює відповідальність посадових осіб, зокрема правоохоронних і контролюючих органів, за порушення права підприємства на комерційну таємницю на загальних підставах.

Адміністративна відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення прав на комерційну таємницю передбачена, по-перше, ст. 164-3 "Недобросовісна конкуренція" Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 164-3. Недобросовісна конкуренція
"Незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця -тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."

Розгляд справ по статті 164-3 стосується компетенції районних і міських судів.

По-друге, адміністративна відповідальність за ті ж злочини передбачена Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" N 236 від 07.06.1996 р. (ст. 16 "Неправомірне збирання комерційної таємниці", ст. 17 "Розголошення комерційної таємниці", ст. 18 "Схилення до розголошення комерційної таємниці", ст. 19 "Неправомірне використання комерційної таємниці").

Відповідно до даного закону адміністративні стягнення на юридичних осіб у вигляді штрафів накладаються Антимонопольним комітетом, а притягнення до адміністративної відповідальності громадян здійснюється відповідно до діючого законодавства.

За кількаразове або грубе порушення встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці до працівника можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення.

Підставою для їхнього застосування є ст. 147 КЗпП, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про комерційну таємницю інші внутрішні документи.

У відповідності зі статтею 147 КЗпП до порушника трудової дисципліни можуть застосовуватися наступні заходи:

• догана;
• звільнення.

У той же час внутрішніми документами можуть бути передбачені й інші заходи впливу за дані провини, наприклад:

• переведення на іншу роботу, не пов'язану з допуском до комерційної таємниці;
• позбавлення премій за результатами роботи;
• зміна часу надання чергової відпустки.