Особливості посвідчення договору довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру абоїх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договори даного виду посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (ст. 745 ЦК).

У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається недійсним. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Момент виникнення прав та обов'язків між сторонами, передбачених договором утримання (догляду), настає з нотаріального посвідчення договору. У цей момент також виникає і право власності у набувача щодо майна, яке йому передається за договором, окрім нерухомого майна, виникнення права власності щодо якого чинне законодавство пов'язує з державною реєстрацією правочину (ст. 334 ЦК). Право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, повинно бути зареєстровано у відповідних державних органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

У тексті договору зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду з їх конкретизуванням, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін. Зустрічне майнове надання, що отримує відчужувач, є суттєвою умовою договору довічного утримання, а тому сторони повинні визначитись з його розміром та формою. Формами такого забезпечення можуть бути: надання житла, харчування, догляд, різні види допомоги.

При посвідченні договорів про надання утримання подружжям нотаріус повинен додержуватись правил статей 75-78, 82 Сімейного кодексу України.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача,

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.

Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або якщо в набувача немає спадкоємців, договір довічного утримання (догляду) припиняється, відчужувач за його заявою набуває право власності на майно, що було предметом договору.

На всіх примірникахдоговору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України. Розірвання’договору довічного утримання за згодою сторін, у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом за правилами, викладеними в пунктах 48, 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.