|
Земська школа - початкове народне училище - в Салівці заснована в 1875 році поміщиком Андрієм Олександровичем Щербаком. Воно було однокомплектним. Навчання проводилося в пристосованому приміщенні і лише в 1898 році побудовано приміщення спеціально для школи. Будівництво коштувало 700 карбованців: 300 карбованців видало Пирятинське земство, а решта - за рахунок салівської громади. В січні 1894 року тут навчалося 49 діток (45 хлопчиків і 4 дівчинки). В лютому 1895 року навчалося 55 дітей - 50 хлопчиків і 5 дівчаток. Викладання велося російською мовою, підручники школярі одержували безкоштовно, наочних посібників і приладів не було. В 1912 році збудоване для школи нове приміщення із цегли. Після революції заняття почалися восени 1920 року. Оскільки школу було переведено на чотирирічне навчання, із чотирьох класів створено два комплекти, а класне приміщення було одне, то заняття проводилися в дві зміни. В 1928 році, як сповіщала місцева газета «Правда Прилуччини», в Ульяновці почали будувати нове шкільне приміщення, теж із цегли. (Це приміщення збереглося і після війни 1941-1945 років з невеликою переробкою - з квартири вчителя зроблено два класи). В цій же газеті в грудні місяці 1928 року розповідалося про будівництво сільбуду в Ульяновці, а також про купівлю кіноапарата спільно селами Максимівка, Ульяновка, Раковщина, Тарасівка. 20 лютого 1941 року Полтавська обласна газета писала: «Добре поставлена культмасова робота в клубі села Ульяновка Гребінківського району. Лише в 1940 році тут відбулося 24 художньо-самодіяльних вечори, демонструвалося 37 кінофільмів, з них 7 звукових. Вже в січні цього року поставлено дві п'єси. Активну участь в культмасовій роботі клубу беруть учителі». В 30-х роках в Ульяновці було створено неповну середню школу з семирічним строком навчання. Село Жовтневе в минулому Ворошилівка, а до революції називалось Скочак згадуються в ХVІІ столітті і були куплені Пирятинським сотником Григорієм ограновичем. а у ХVІІІ столітті ці землі були перекуплені Максимом Щербаком і належали ці села Свято-Миколаївській церкві. До цієї церкви відносились і кутки Задоївка, Радковщина. Замлі сучасної Бесідівщини належали Боярині Корсак і село довгий час називалось Корсаківка, а потім все це перейшло поміщику Бесідівському - стали називать Бесідівщина. До речі до 60-х років минулого століття так і говорили Корсаківка, або Бесідівщина. Це село відносилось до Свято-Георгіївської церкви. У 1735 році маєтністю Великої Кручі володів григорій Олександрович, він і заснував на річці Сліпорід хутір, який спочатку називався Олександровським, потім Сліпорідським, а в 1820 році перейменували Новоселівка, який до нині так називається. В 1856 році все володіння В. Кручі з хутором Новоселівка перейшло поміщикам Стороженкам, які ним володіли до самої революції. Село Новоселівка відноситься до Івано-Богословської церкви с. Велика Круча. Село Сотницьке також після колективізації знайшло нову назву Ворошиловка, і колгосп став ім. Ворошилова. 1934 на території села існувало чотири колгоспи: імені Ульянова, імені С.М.Кірова, імені М.І.Калініна, «Весела праця». 1954 вони об’єднались в один – імені Ульянова (Леніна), який мав 3 156 га землі. Господарство — багатогалузеве, зокрема, розвинуте бджільництво. В 1956 році були обєднані колгоспи ім Ульянова і ім. Ворошилова і став один колгосп ім. Ульянова, тоді було обєднано і сільскі Ради: Ворошиловська і Ульяновська і стала одна сільрада Ульяновська. В 1965 році село Ворошиловка перейменували на Жовтневе. Село Новоселовка так і лишилось селом Новоселовкою, а колгосп назвали "Нове життя". Головою колгоспу були: Кравченко Данило Тимофійович, Кравченко Василь Іванович, Литвиненко Іван Григорович.  Село Скочак також не змінювало своєї назви, лише колгосп став інменем Сталіна і головою був Сотніченко Никифор Миколайович.Як в Новоселівці, так і в Скочаку займалися колгоспники і тваринництвом і рослинництвом, були ферми де утримували і корів, і волів, і коней, свиней і т. д. Були контори колгоспів і були працівники бухгалтерії, лише сільська Рада була одна на три села Ворошиловку, Новоселовку і Скочак, де головою Ради була Краснова Марія Костянтинівна. У селі – повна середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури (на 400 місць), бібліотека (14530 одиниць збірників). У селі (1957) встановлено надгробок на братській могилі радянських воїнів, які загинули 1943 при визволенні Ульяновки, та пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим під час Великої вітчизняної війни. В 1967 споруджено обеліск на Братській могилі борців за Радянську владу (загиблим 1918) та 1977 - пам’ятник В.І.Леніну. В селі Ульяновка до 1984 року була неповна середня школа, а в 1984 році побудували нову середню школу. В Осавульщині до 1975 року була початкова школа, її потім закрили. В Бесідовщині та Скочаку теж були початкові школи, які в 1967 році закрили. У 1980 році в Скочаку було збудоване велике гарне приміщення, в якому розмістились магазини, бібліотека і клуб. Але так ця будівля і не прижилась в селі та не дала користі людям. Розваляли. В с. Жовтневе була початкова школа, яку закрили в 1987 році. До 1980 року до Ульяновської сільської ради ще належав Першотравневий відділок радгоспу Гребінківський, який в 1967 році був названий Світанок, так і зараз називається. А після утворення Тополівської сільської ради село світанок відійшло до цієї сільської ради. У світанку також була і початкова школа, якою завідувала Корнєва Лілія Іванівна і медпункт де працювала фельдшером Заможня Катерина Федорівна, був і клуб, і бібліотека, і дитячий садок. В Ульяновці до 1967 року працювало пологове відділення. До 1970 року був сільський клуб, а до 100-річчя народження В.І. Леніна було збудовано новий Будинок культури. В той час в будинку культури була музична студія де навчались учні грі на бандурі і на баяні. Під керівництвом Козіна був створений великий хоровий колектив, була агітбригада, драмгурток. Ці колективи неодноразово були переможцями районних оглядів художньої самодіяльності, були учасниками обласних оглядів. В старому клубі і новому будинку культури розміщалась бібліотека. Також був створений музей, який спочатку був в школі, а потім в новому Будинку культури. Музей займав дві великі кімнати та мав більше двох тисяч експонатів, які були хронологічно розміщені на стендах і вітринах від самого далекого минулогодо сьогодення. В музеї проводились уроки з школярами, відвідували його мешканці села, а також гості. В Жовтневому був сільський клуб у старому приміщенні, ним завідували Деркач Петро Іванович, Паталахов василь Степанович, а в 1962 році збудували новий клуб, в якому стали працювати Таран Ганна Гаврилівна, Остапенко Олексій Кузьмович. В Жовтневому клубі був великий драматичний колектив під керівництвом завідуючої Балимової Н.Я., в якому приймали участь більше тридцяти учасників. Цей колектив був удостоєний звання Народний самодіяльний колектив. В Бесідовщині і в Скочаку у 1980 році були збудовані гарні. добротні будинки в яких розміщалися клуб, бібліотека, магазина, але приміщення протрималися дуже мало і не принесли радості людям. ці приміщення жорстоко знищенні, розваляні.  До 2003 року було в Ульяновці споживче товариство і об'єднувало на території 8 магазинчиків. Був і свій побуткомбінат, який надавав послуги населенню в пошитті одягу, в пошитті і ремонту взуття, надавалися ритуальні послуги. До 1960 року побуткомбінат розміщався в сільській хаті. Пізніше збудували нове приміщення де шили одіг. Ульянівське поштове відділення обслуговувало всі населені пункти сільської Ради. В кожному населеному пункті працював листоноша. На протязі багатьох років діє дитячий садок, який обслуговує всі населені пункти. Не можна не згадати, як в 50-роки минулого століття і до 80-х років Бабіченко Ілля Михайлович і Наєнко Олексій Олександрович кінопересувною забезпечували показ художніх фільмів в Ульяновці і Жовтневому, а після перегляду фільмів для молоді ще й організовували танці. Після об'єднання всіх колгоспів в один імені Ульянова боли дві молочно-товарні ферми в Ульяновці і Жовтневому. У 70-і роки у Жовтневому була велика кролеферма, якою керував Бузало Я. П. У Новоселовці більше 15 років була вівцеферма. В середині 60-х років населення Ульяновської сільської Ради становило більше двох тисяч, а нині населення становить 886 осіб. |
ПОЧАЇВКА (до 1924 – Салівка, до 2016 - Ульяновка) 
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|