|
Розвиток Гребінківського району (Полтавщина) з часів імперіалістичної війни 1914-1918 р.р.
Імперіалістична війна 1914 - 1918 р.р. відволікла від вирішення питання підвищення урожайності. Не закінчилася імперіалістична війна, як розпочалася революція і громадянська війна.
Тимчасовий уряд Росії, а за ним і ленінський уряд були проти відокремлення України від Росії. При тій нерішучості, що проявила Центральна рада України і її уряд в питаннях проголошення своєї соціальної політики і в створенні своєї регулярної армії, перемогу одержали більшовики і Червона армія.
Герої громадянської війни були не тільки з більшовицької сторони, вони були і з боку борців за незалежність України. Багато із них загинуло в боях за вільну Україну, немало їх знищило ЧК (НКВС) в 1920-х і 1930-х роках. А ті, кому удалося емігрувать за кордон, переносили неімовірні труднощі, але боролися за виживання, мрію ми продовжить боротьбу за незалежність України.
Про одного із таких героїв, командира Богданівського полку, нашого земляка, родом із с. Максимівни (нині с. Тарасівка) Шаповала Олександра Андрійовича розповів М. В. Стороженко в своїх спогадах «З мого життя». Мабуть, з часом відкриються і інші імена героїв боротьби за незалежність України, які не шкодували свого життя в цій боротьбі.
Закінчилися війни, настала мирна пора. Відібрали у поміщиків їх маєтності, селяни одержали іще землю. Піднявся їх життєвий рівень.
В 1921 році була спроба влади відібрати частину майна у заможних селян (коня, корову, порося, саж і ін.) і передати її біднякам. Мабуть, чинили опір цьому рішенню заможні селяни, від яких відбиралося майно, а ті селяни із бідняків, які все життя здобували засоби існування власним трудом - відмовлялися від чужого майна.
Така спроба «малого розкуркулення» не вдалася. І після цього село майже 10 років прожило мирно, без потрясінь. Бажаючим, в першу чергу молодим сім'ям надавили ділянки для забудови нових садиб. Так, з'явилися в багатьох селах Новоселиці (нові присілки), а в Слободо-Петрівці - х. Паризька комуна, а в Городищі - х. Гулаківка.
Що стосується адміністративно-територіального поділу, то деякий час після революції 1917 року зберігалися губернії, новіти і волості. Починаючи з 8 лютого 1919 року, на Україні створюються сільради. На Пирятинщині сільради: Воскресенська (Сербинівська), Городищенська, Григорівська, Корніївська, Короваївська, Кулажинська, Майорщинська, Максимівська, Михайлівська, Слободо-Петрівська, Ульяновська, Тарасівська.
На Лубенщині були сільради: Овсюківська, Рудківська, Стукалівська і Олександрійська. В 1925 році на Пирятинщині створені нові сільради: Мар'янівська, Мечетська, Раківщинська (Жовтнева), Сліпорід-Іванівська, а Михайлівська сільрада була ліквідована.
В 1923-1925 р.р. ліквідувався поділ на губернії, повіти і волості і вводився поділ на округи і райони. Наша місцевість ввійшла до складу Пирятинського району Прилуцького округу, за винятком сіл Овсюки, Рудка і Стукалівка, які ввійшли до Яблунівського району Лубенського округу, а села Олександрівської сільради - до Тарандинцівського району Лубенського округу. В зв'язку з розформуванням Прилуцького округу (13 червня 1930 р.) села Пирятинського району перейшли до Лубенського округу.
А 2 вересня 1930 року округи були ліквідовані і більше року райони були підпорядковані безпосередньо центрові. В 1930 році Тарандинцівський район було ліквідовано.
9 лютого 1932 року було створено на Україні 5 областей (крім Молдавської АРСР): Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Харківську, Одеську. Лубенський і Пирятинський р-ни ввійшли в склад Харківської області. 22 січня 1935 р. був створений Гребінківський район в складі Харківської області.
22 вересня 1937 р. була утворена Полтавська область, в склад якої увійшов і Гребінківський район.
30 грудня 1962 р. було ліквідовано Гребінківський район, його села були приєднані до Пирятинського району.
А 4 січня 1965 року було відновлено Гребінківський район: в Пирятииському районі залишилося містечко Теплівка (яке з 1935 року до 1962 входило до Гре6інківського р-ну), а з Пирятинського в Гребінківський район передані села Майорщинської і Тарасівської сільради, і з Оржицького району Гребінківському району передані села Олександрівської сільради.
В подальшому кількість сільрад в районі змінювалася. Напередодні 1930-х років в селах на добровільних засадах створювалися товариства СОЗ (спільного обробітку землі). Це кооперативне об'єднання було невідоме селянам, і вони не поспішали вступати до нього, оскільки не бачили в ньому своєї вигоди.
Мабуть, якби держава в той час змогла дати цим об'єднанням техніку (трактори, автомашини і іи.), селяни побачили б свою вигоду і активніше вступали б до них. Але країна тільки починала будувати машинобудівні заводи, і для села техніки ще не було.
Восени 1929 р. партійне керівництво держави прийняло постанову про перехід на суцільну колективізацію селянських господарств. Навесні 1930 р. селян почали насильно заганяти в колгоспи, використовуючи всі засоби адміністративного тиску.
Заможних селян виселяли із їх садиб, а інших вивозили на поселення в північні райони країни (Вологодську і іи. області). Деякі селяни, рятуючись від цього свавілля, втікали із села, залишаючи, навіть, напризволяще трудом нажите майно.
Не встигли селяни опам'ятатися від цих трагічних подій, як настали ще трагічніші події - голодомор 1932 - 1933 років. Причина голодомору була не в засушливій погоді, неврожаю - в той рік (1932 р.) в нашій місцевості були нормальні погодні умови для одержання нормального врожаю.
Історія міста Гребінка
Гребінківський район
|
