|
||||||
Відмова від прийняття спадщини
Відмова від прийняття спадщини Для того, щоб визначити, яким чином особа за новим ЦК може відмовитися від прийняття спадщини, треба повернутись до питання (прро способи її припинення.Справа в тому, що прийняття спадщини та відмова від її прийняття тісно пов'язані між собою. З урахуванням способів прийняття спадщини можна зробити висновок про існування трьох способів відмови від прийняття спадщини: 1.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, як вже відзначалося, вважається таким, що прийняв спадщину автоматично (ч. З ст. 1268 ЦК). Для відмови від прийняття спадщини така особа має висловити свою волю шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК). 2.Малолітні, неповнолітні недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, також вважаються такими, що прийняли спадщину (ч.4 ст. 1268 ЦК). Для того щоб відмовитися від прийняття спадщини, ці особи або їх представники мають подати заяву до нотаріальної контори. Для подання такої заяви про відмову від спадщини необхідно також отримати згоду органу опіки та піклувальника. Якщо ж відмову здійснює сама особа (неповнолітня або особа, цивільна дієздатність якої обмежена), то вона має отримати згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. З, 4ст.1273ЦК). 3.Спадкоємець, який не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не вважається таким, що прийняв спадщину (ч. І ет.1269 ЦК). У зв'язку з цим, якщо такий спадкоємець не подасть заяву про прийняття спадщини у відповідний строк, він вважається таким, що не прийняв її (ч. І ст. 1272 ЦК). Таким чином, спадкоємці, які входять до першої та другої групи, для відмови від прийняття спадщини мають подати відповідну заяву в нотаріальну контору. Спадкоємцю третьої групи для відмови від прийняття спадщини , достатньо не робити жодних дій. Неприйняття спадщини; спадкоємцем, який входить до третьої групи, треба відрізняти від пропуску строку для прийняття спадщини, якщо особа хотіла прийняти спадщину, але за тих чи інших причин не змогла цього зробити, то виникають наслідки, передбачені ч. 2. ч. З ст. і 272 ЦК - особа може набути право на спадкування за згодою інших спадкоємців або за рішенням суду. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її (ч. З ст. 1262 ЦК). Для відмови від прийняття спадщини такий спадкоємець має висловити свою волю відповідним чином. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. При цьому строк подання такої заяви чітко визначений - це такий саме строк, як і строк, встановлений для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Будь-яких виключень з цього правила, які б стосувалася і зміни строку для відмови від прийняття спадщини, немає. 3 цього можна зробити відповідний висновок: у разі коли спадкоємець, який вважається таким, що прийняв спадщину (Ч.3 ст. 1268 ЦК), протягом строку, встановленого у ст. 1270 ЦК не відмовляється від її прийняття шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, він вважається таким, що прийняв спадщину. | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |