До 1 січня 2025 року всі власники невитребуваної земельної ділянки (паю) або їхні прямі спадкоємці повинні оформити право власності на земельну ділянку. Це передбачено Законом України  «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Якщо до цього строку власник (його спадкоємець) не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

02 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», яким, зокрема, вносяться зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

В першу чергу необхідно відзначити, що встановлення опіки і встановлення піклування – це дві різні за підставами процедури.

Опікуном може стати будь-яка особа повнолітнього віку - діти старого громадянина, близькі, далекі родичі, зовсім чужі люди.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлена плата за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав.

Присяжних залучають до розгляду цивільних справ (обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання її недієздатною; визнання особи безвісно відсутньою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги; примусову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу) та кримінальних справ (справи про злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі).

Прокурор, суд зобов’язані роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Непоодинокими є випадки, коли в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності особи на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, заповіт, свідоцтво про право на спадщину та інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності) прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. В таких випадках громадянин позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майно.

Три роки тому в районних центрах, селищах та містах розпочали свою роботу бюро правової допомоги, метою створення яких стало підвищення правової обізнаності громад, забезпечення конституційного права кожної особи на отримання правової допомоги.

1 вересні 2016 року розпочало свою роботу і Гребінківське бюро правової допомоги, яке є самостійним відділом Лубенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – місцевий центр) та у своїй роботі підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним директору місцевого центру. 

Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Саме на підставі шлюбу створюється сім’я  чоловіком та жінкою, які мають намір любити і поважати один одного, спільно проживати,  надавати взаємну допомогу, виховувати дітей, нести спільну відповідальність за їх майбутнє.

Сімейний кодекс України встановив шлюбний вік для чоловіків та жінок у вісімнадцять років.  Вони мають досягти повноліття на день реєстрації шлюбу. Жінки і чоловіки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати родину. При цьому вони мають однакові права на шлюб.

01.01.19 р. набув чинності Закон від 10.07.18 р. № 2498 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування в масивах земель сільськогосподарського призначення, відвертання рейдерства і стимулювання зрошування в Україні"

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) установлені такі види щорічних відпусток:

• основна відпустка;
• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
• додаткова відпустка за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Водночас колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види щорічних відпусток.